Дорогі читачі, моя невелика замітка націлена на батьків. Спробую коротко та лаконічно передати наявні знання в області позашкільної освіти. Також порівняю вітчизняні умови із закордонними.
Ми з Вами помічаємо, що за останні три-чотири роки в Києві збільшилася кількість приватних позашкільних навчальних закладів – танцювальних студій, музичних студій, студій малювання, груп раннього розвитку, курсів іноземних мов. Причин декілька:
1. Педагоги шукають більш високого заробітку, ніж державна зарплата вчителя, починають приватну діяльність і переходять на роботу в приватні школи;
2. Батьки шукають більш високий сервіс – як: чистота, нові методичні матеріали, нові меблі, нове методичне та музичне обладнання, свіжий ремонт у приміщеннях, тепло в класах та відсутність економії електроенергії, як у коридорах державних шкіл;
3. Батьки шукають підходу до позашкільної освіти – для розвитку кругозору дитини, навіть розважального підходу. Часто чую від вас: “Ми не хочемо, щоб наша дитина стала професійним музикантом/художником, ми будемо ходити для загального розвитку”. Тому суворість та обов’язковість іспитів в державних школах – відштовхує, навантажує і так “наших перевантажених тестами і контрольними” діточок.
У таких країнах, як США, Туреччина, Чехія, Італія, Греція – приватні позашкільні навчальні заклади – це традиція. Вчителі відкривають студії та майстерні прямо в своїх будинках або навіть квартирах. А в Туреччині взагалі не мають поняття, що музичні школи можуть бути державними…
Але! Ми з вами можемо бути задоволені вітчизняними умовами. Для порівняння, урок музики в США для дитини шкільного віку триває всього 30 хвилин і коштує $15-45…
Ще 5-6 років тому урок музики в Греції коштував $40 у професора, у якого я навчалася методиці та педагогіці в київській консерваторії…
Також, за кордоном і сьогодні цінують “російську музичну школу” (“школу” як методику, культуру і навіть епоху), згадуючи Рахманінова, Чайковського, Мусоргського, великого педагога Нейгауза…
Чого не вистачає у Києві? Видавництва свіжої педагогічної та методичної фахової літератури і, звичайно, перевидання класичних методичних посібників.
Наприклад, я знайома з автором української методики “Музична школа” (Випуски №6 і №7, для фортепіано). Гроші на видавництво цього посібника закінчилися в перший же рік. Знайти фінансування, я так розумію – не вдалося. Методика чудова – яскрава, логічна, професійна… Я придбала в 2009 р. пару підручників – так і користуємося зараз копіями… Оздоблюємо з малюками чорно-білий принт)) У продажу знайти не вдається…
Вірю у краще, максимально прагну вплинути на розвиток культури на нашій з вами Батьківщині…
З любов’ю,
Ганна Росенко